Нюрнберг

Столиця Франконії - Нюрнберг. Він вважається давнім містом-побратимом Харкова, тому наші земляки бувають тут частенько. Тим, хто запрошений у гості офіційно, видають карту Нюрнберга та перепустку на безкоштовне відвідання головних міських музеїв, підписану бургомістром. Про деякі стародавні сторінки історії свого міста його мешканці говорять із гордістю.

Недавню ж історію не особливо афішують. Авіабомби союзників наприкінці Другої світової війни знищили Нюрнберг дощенту. Фотографії тих часів фіксують суцільні руїни. Руйнівників найбільше спонукав той факт, що Нюрнберг - улюблене місто Гітлера. Саме звідси почався лиховісний марш "коричневої чуми". Зберігся велетенський стадіон, із трибуни якого виголошувалися гітлерівські промови та гасла. До речі, навіть зусилля союзної авіації не змогли поруйнувати цей бетонний моноліт. Казарми "коричневих" та гігантський палац, де планувалося проводити партійні засідання, тепер ніким не використовуються. Це дещо ставить під сумнів німецьку економність і практичність.

До жодного туристичного буклету місця нацистської "бойової слави" не включені. Мешканці міста, щоправда, покажуть усі колишні фашистські об`єкти. Нині вони залишаються безсловесними привидами історії ХХ століття.

Будинок, де проходив славнозвісний Нюрнберзький процес, теж нічим особливим не вирізняється. До речі, для судових засідань його обрали саме через те, що це одна з небагатьох споруд, не зруйнованих бомбами. Історія вулиць, катівень і цвинтарів Відбудували Нюрнберг дуже швидко. Тепер його історичний центр - точнісінько такий, яким він був у часи, коли Нюрнберг мав статус самостійного незалежного міста.

Королівська влада не поширювалася на місцевий магістрат, хоча Нюрнберг, як і всі інші великі німецькі міста, мав королівську резиденцію. Вже кількадесят століть центр міста знаходиться за міцною мурованою стіною. Колись тут були рови з водою та підйомні мости. Рови збереглися й донині, але більше нагадують історичну пам»ятку, ніж засіб захисту від нападника. Громіздкі підйомні мости змінились акуратними місточками.

Той, хто вперше потрапив до франконської столиці, хай не призначає зустрічей біля вежі навпроти входу до центру: веж цих аж чотири, всі однаковісінькі, розгубитися дуже просто. Краще вже обирати місцем для здибанки центральну площу з найбільшим у місті готичним собором - Лоренскірхе. А якщо підгадати під дванадцяту дня, то можна побачити, як під бій годинника з віконечка на вежі визирають химерні люди та звірята. Заблукати в самому місті справді важко - хоча б через те, що, хай куди ви підете, все одно ноги винесуть до тієї ж таки Лоренскірхе. Аби отримати від прогулянки якнайповніше враження, слід почати її з королівського палацу